перервати НЕ МОЖНА залишити

Хотілося б розпочати дану статтю словами відомого юриста італійського середньовіччя Рафаеле Баллетріні:

"Немає ймовірнішого доказу падіння моральності народу, як ті часи коли аборт стане ділом звичним та абсолютно прийнятним суспільством".

Питання моральності проведення аборту поставали у різні часи і постають до сьогоднішнього дня у різних країнах та різних народностей. Відношення може бути від вкрай неприйнятного до звичного і традиційного.  У 1924 році ще радянська росія легалізувала проведення  переривання вагітності що було традиційно  багато років, доки не постало питання щодо падіння народжуваності та зниження чисельності народу, що було пов'язане з війнами, голодом, репресіями.  Аборт починаючи з другої половини 20 століття став чи не єдиним методом регулювання народжуваності і до якого відносились як до звичного міроприємтсва такого ж як сходити до молу за батарейками до пульту телевізора.

Медицина, що ніколи не стояла на місці завжди розвивала ідею та методи запобігання небажаної вагітності не такими методами, що шкодять організму жінки, а які безпечніші  та високоефективні.

Однак, і сьогодні, не дивлячись на різномаїття засобів контрацепції небезпечне переривання методом кюретажу -широко розповсюджене явище.

Тож як на даному етапі розвитку представляються сучасні методи запобігання, а також і вирішення питання виниклої небажаної вагітності?  Для допомоги жінці з незапланованою вагітністю у країнах заходу розроблена програма доабортного консультування, що найкраще проходить у співпраці із психологами, соціальними працівниками, священнослужителями. Що ж вирішує дане консультування?  Воно розглядає основні питання: 

1.Стати матір'ю?   2. Перервати вагітність?   3. Народити та залишити для всиновлення?

 Такі консультативні центри, що покликані допомогти жінці з вирішенням таких питань створюються і в нашому затиснутому та зацькованому дебільними дерективами ще того радянського мінздорову, де про жінку ніхто і не замислювався. Жінка може пройти бесіду як і з лікарем-гінекологом так і з психологом. Не всі лікарі притримуються таких правил і у кожного свій погляд на дану проблему, у деяких лікарів просто через ліннощі та мрії тільки матеріального збагачення навіть і не виникає бажання вербального контакту із жінкою. І у цьому проблема нашого суспільства........... 

То ж давайте проведемо порівняняння між деякими поняттями єтичного характеру проблеми абортів.   "Право на життя"   та  "Право на вибір". Противники абортів вважають, що життя починається з моменту зачаття, і його переривання не припустиме. Опоненти стверджують, що жінка сама має право вибору вирішити питання " що далі........бути малюку народженому чи знищеному....."   Тому лікар, психолог, соцпрацівник має чітко волдодіти як інформацією так і навиками спілкування з жінками у складних життєвих ситуаціях, адже від такого консультування може залежати як життя того, хто в середині так і  стан самої жінки, її майбутнє. Тому, найперше, консультанту необхідно зконцентруватися на цінностях жінки та забути про власні переконання. З цієї точки важливо надати простір для відображення негативних відчуттів та емоцій що пов'язані з незапланованою вагітністю, сприяти аналізу життєвої ситуації жінки, а також і пошуку найприйнятнішого вирішення питання у відношенні вагітності. результати досліджень показують, що якщо рішення щодо аборту приймається не під впливом оточуючих, а за безпосереднім бажанням жінки, ризик  психологічних та психіатричних змін особистості мінімальний. Але, звичайно, консультант має не тільки допомогти з вирішенням таких питань, а й, за необхідності, демонструвати і свої моральні цінності, які не завжди сама жінка і осмислювала. І тому, згідно традиційної для наших країн норм християнської етики, людське життя має свою цінність з моменту зачаття, а аборт прирівнюється до вбивства.

Підсумовуючи все вище викладене ми вийдемо на осмислений погляд щодо проблем небажаної  вагітності : Існують надійні засоби контрацепції. Але жоден метод, окрім утримування не дає повної 100% гарантії, і ймовірність зачаття, нехай мізерна, ніколи не виключена. І якщо ж все ж таки вагітність виникає, зачата дитина має право на життя і повинна жити.  У такому випадку співпраця з жінкою набуває іншого напрямку, не пошук максимального комфорту, а прийняття фізично та психологічно  ситуації, що склалась. Це емоційна адаптація та стабілізація, пошук з середини себе полички чи місця в серці для майьутньої дитини, вирішення можливих життєвих проблем с врахуванням даної вагітності.  

Рішення щодо аборту часто буває імпульсивним та ситуативним, супроводжується  такими доводами як, що будуть думати люди, я буду не красива вагітною, у мене з'являться розтяжки, а я ще не одружилась, а як же кар'єра. Тому жінку потрібно спрямувати у потрібне русло та дати хоча б невеликий час для роздумів та самоаналізу. В цьому можуть також і допомогти різноманітні демонстрації відео роліків , пізнавальної літератури щодо розвитку того маленького організму в утробі матері. Цінні в своєму роді, фотографії швецького фотографа Ленарта Нільсона, що зумів за допомогою ендоскопу вивчити найпотаємніші куточки жіночого організму та дослідити шлях від яйцеклітини та спермія до народження здорової дитини. 

У реаніматології головним критерієм зупинки життя розглядаєтья зупинка електричних проявів роботи головного мозку, як основного показника. То чому ж не буде логічним  вважати  початком життя ту ж електричну активність мозку,  яку вже можна зареєструвати через декілька тижнів після зачаття. Серцебиття починається ще раніше, а клітини ембріону вже мають той унікальний набір генів, що притаманний людям, що населяють нашу планету. Тому, очевидно, не існує чіткої межі , коли можна сказати що ембріон перетворився на людину.

У суспільстві широко поширена думка: А навіщо залишати дитину, якщо вона не потрібна жінці?

Але ж насправді, полишити та не займатися народженою дитиною, не любити її вирішують не всі жінки, що не бажали даної вагітності з самого початку. Можна дуже хотіти гарну штучну ляльку, а при народженні дитини ненавидіти останню, а можна з початку і не бажати  а після перетворитись у чудову люблячу матір і свідомо народити  ще малюків. 

Адже вагітність- то шанс для жінки  вирости як особистість та досягнути вершини свого життєвого  розвитку.

І ще. Передача дитини на всиновлення, можливо, якщо ми задумаємося, найгуманніший метод при категоричному небажанні вагітності. враховуючи ситуацію, що склалась в Україні на даний момент шодо народжуваності, збільшення сімейних пар, що не можуть мати дітей через різноманітні проблеми, перспективно, я думаю, розвивати даний напрямок та розробляти вдосконалені програми всиновлення. Тут необхідна кропітка праця над негативним ставленням до питання, що краще: залишити дитину для всиновлення в пологовому будинку чи зробити аборт.

Повернемося до назви моєї статті і вирішимо, де ж поставити ту кому у фразі:

    перервати НЕ МОЖНА залишити